Вітаю Вас Гість | RSS

Меню сайту

Категорії розділу
Мои статьи [16]

Наше опитування
Якою косметикою користуєтесь Ви?
Всього відповідей: 5

Статистика

Всього онлайн 1
Гості: 1
Користувачів 0

Яндекс.Метрика
Головна » Статті » Мои статьи

Стежками героїв

Перший кілометр. 

Словом, дуже хтілося сходити до невіданих країв і побачити небачені краєвиди. А ще був надлишок нижчеподаної романтики.
Сувора краса карпатських гір... Неприступна, холодна, часом жорстока і невблаганна, вона вабить до себе, зігріває вічним вогнем життя, надихає ...
Ночами сняться вершини, ваблять рушники полонин, збуджують уяву тисячі зірок на небі. А ще уявляєш себе крутим альпіністом, що лізе крутим схилом, чхає на усіх і тільки Сонце вище за це неподобство :)
А тут ще й змагання. 160+ км. Невідане Закарпаття. Вірішено.

Кілометр другий або не бійтесь цієї гранати: вона ручна

Команда. Володимир Гринішак (як хтось казав, це не просто руль – це цілий автомобіль) Тарас Бортнічук, Христина Семенців, Анатолій Візінський, Михайло Рогів, Станіслав Кернаджук та Юрій Курант (тил).

Кілометр третій або живучи реальним прагни неможливого.

Про маршрут. Враховуючи специфіку району та зважаючи на необхідний кілометраж нитка маршруту досить вдала. З іншої сторони цікавими для подорожі можна вважати тільки Боржаву та  полонину Руну з водоспадами. Та в сукупності маршрут досить цікавий і як мінімум не знайомий.
Про команду. Більша половина учасників команди знайомилась о 3 год. в ніч перед стартом.
Про тактику. Інший разом ібо забороняється давати свідчення проти себе...)))
 
Кілометр четвертий або горя біда початок
Жеребкування. Ми перші. І тут понеслось. Не люблю стартувати першим, ні другим, ні третім.
З нами стартує одиничка. Метрій 400 вони за нами ще тримались. Далі я звернув з дороги, зрізав (а даремно, краще б пішли дорогою, попали в бурелом, втратили 10-15 хв). Вийшли прямо на КП. Далі підйом до КП2.

Кілометр пятий або "Красная Армия победила потому, что она воевала не за кусок хлеба, а за идею. Лучше идейный новобранец, чем профессиональный наемник, продажный солдат удачи..."  Ф.Э. Дзержинский

Орієнтовно на 3-й годині змагань, підходячи до КП2, в одного з учасників почалися спазми мязів. Так продовжувалось практично цілий день. Не допомогали ні довгі відпочинки, ні розвантажування наплічника, ні знеболююче. Як вияснилось пізніше, це наслідок двох факторів: великої фізичної та моральної напруги, в звязку з чим в організмі зменшується вміст феруму-магнію. Вже приїхавши додому, вияснили, що достатньо випити склянку томатного соку щоб запобігти таких явищ. Нас випередили 2 команди, ще 2 команди нас наздоганяли, але нам вдавалося не втратити позицій.

Кілометр шостий або в теорії немає різниці між теорією і практикою, на практиці ж різниця є

Після Малої Голиці (КП3) передбачався дещо важкий з точки зору орієнтування підйом на Лютанську Голицю. Ще за світла попали на перемичку, лишалось 15-20 хв світлового дня, але вирішую йти на вершину.
Зустрічаємо команду, яка впала на ночівлю під Голицею. 
Йдеться повільно, але впевнено, змушені постійно зупинятись (спазми не дають спокою).
Вночі бачимо ліхтарики на КП3 (Мала Голиця) і якийсь одинокий ліхтарик внизу. Потім натрапляємо на дві палатки в лісі на схилі гори. Пробуємо вияснити хто це, але марно. Йдемо далі. 1 ночі. Вершина.

Кілометр сьомий або успіх – поганий вчитель. Він паморочить голову, він не надійний.

Спускаємось вниз. Головне зараз попасти на полонину, там і заночуємо. На хвилі радості впевнено просуваємось вниз. Час від часу втрачаємо напрям руху. Натрапляємо на дорогу, яка звертає вліво вниз. Клас. Вона веде вниз до с.Лумшори, підкрадається усмішка.  Зявляється думка спуститися до села. 15 хв вниз і починається дощ. Вирішуємо падати на ночівлю. Без вечері лагаємо спати.

Кілометр восьмий або Зерги схопли нас за штани, так давайте знімемо їх і покажемо що ми гуцули.

7 ранку. Проснулись. Падає дощ. Зібрались і пішли. Не снідали. Вниз по дорозі. Протягом години зустріли 3 команди, які ще збирались. В мене появляються перші сумніви щодо правильності напрямку руху, але заспокоює – не міг я помилитись – не було де. Ще 30 хв і зустрічаємо команду, яка переходить вбрід річку і йдуть вони в протилежному напрямку. Переговорили. Ми йдем далі. Проходить 15 хв, витягую компас. Опа. Не туди.
Вияляється замість того щоб впасти до села Лумшори, ми впали до потоку, який ведо до КП1. Назад. Я себе чую, але погано ))). Втрати як мінімум 4-5 год.

Кілометр девятий або фініта

Знову спазми не дають учаснику нормально рухатись. Сідаємо обідати. Дощ не перестає.
Блище до обіду беремо Лумшорський водоспад. Перекушуємо і йдемо в напрямку до Полонини Руни. Спазми. Це слово вже переросло в матюк. На одній із гонок з моєю участю вже доводилось боротись із спазмами й за 3 години вона була поборена. А тут на тобі. Хлопець практично не може йти.
Порадившись вирішуємо зійти. Всі. Команда є команда, і я не привик когось лишати, навіть такою великою ціною, хоча збочений максималізм довго ще впирався.

Кілометр одинадцятий або лейтмотив

Історія пишеться не тільки великими подіями, які струшують світ, круто повертають біг життя людей та народів і, неначе вибух вулкана, сіють знищення, а може і дозволяють виколюватись зерну нового життя. Історія, як саме життя, це теж будень, це теж спокій між бурями, це теж ріст усього, що живе, фізичних створінь і духових проявів, радісного сміху і тихого смутку, поривів і даремних сподівань, зневіри і завзяття. Так є в житті людей і народів. Так пишеться історія.
Вона—не тільки велика книга настільна великих учених; вона—теж сума переживань і споминів учасників і спостерігачів щоденного життя, великого і малого, громадного і особистого. Усе творить історію, усе заслуговує на записання як джерельний матеріял для поважного історика.

Стежками Героїв, як і Герої України живуть... і будуть жити вічно, бо вчора, сьогодні і завтра в наших серцях живе любов...

любов до Карпат, 
любов до рідних і любимих,
любов до Батьківщини.
    
Слава Героям.
    
P.S. Залишаю десятий кілометр для відгуків та
коментарів.

Володимир Гринішак

 
Категорія: Мои статьи | Додав: eko (29.05.2008)
Переглядів: 986 | Коментарі: 2 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 2
2  
все класно, от тільки я чув, що в складі команди був не Анатолій а Олександр Візінський. Бо Толік взагалі в гори не ходить!

1  
Бомба. Шкода шо не дойшли. Думаю суперників у Вас не було.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
  ЕкоІнфо   Головна   Реєстрація   Вхід  
Кошик
Ваш кошик порожній

Форма входу

Пошук

Друзі сайту


Copyright MyCorp © 2017