Вітаю Вас Гість | RSS

Меню сайту

Категорії розділу
Мои статьи [16]

Наше опитування
Якою косметикою користуєтесь Ви?
Всього відповідей: 5

Статистика

Всього онлайн 1
Гості: 1
Користувачів 0

Яндекс.Метрика
Головна » Статті » Мои статьи

Якась хвилина, якогось спілкування

     Жорстоке місто, жорстокі люди... Потягом Київ-Івано-Франківськ, говорячи по телефонах, роздіваються, передіваються, перепрошуюють один одного. Жінки їдуть і пояснють, напевно чоловікам, шо зїздили добре – ту куртку вона не взяла (бо вона не модна), здала екзамен на 5 (стільки щастя), в гуртожитку тепло, грошей дала... Студенти переважно про пригоди, або про неперевершену столицю. Старші переажно про передачі і бізнес. А за вікнами потихеньку вечір, потихеньку втікання на захід.
      На захід завжди цікавіше. Всі мандрівки на схід дуже дешеві і значно простіші. В Європу важче і дорожче потрапити ніж у туж таки Росію.
     Контрактова площа – незрозуміло чи тут базар, чи виставковий центр, чи містечко зализаних студентів. Пузата хата – де багатьох можна зустріти. Можу сперечатися шо ці двоє першокурсників в рідному місті курять ховаючись в маленьких вуличках, а тут вони круті – тут можна одразу при виході, одразу пообідавши. А дівчатка з довгими цигарками, гарно вдіті – тиняються по бутіках, по бруківках в пошуках пригод, дешевих поглядів.
     Це місто розбитих доль, розбитих бажань. Узвар будь-ласка (який кайф таки знайти) – вона спокійно дає, чую до іншої каже: завтра їду до дому. І вона живе цим – завтра вона, на вихідні втече з Києва. Можливо буде тішитися малою Батьківщиною.
      Спокійно закриваю ноутбук і влягаюся на своїй верхній поличці. Ніколи ше не засинав на ноуті. Якась бабця питає чи я працюю на “1+1”. А вдома вже чекає сніданок, вже рідний франик....
      Через – я полюбив квіти, навчився мити руки, слухати якісну музику. Міліони подарунків і море щастя. Я отримував насолоду від танців. Міліони абзаців, поїздів, маршруток, смс, гір. Одні роблять крок вперед, на крок вище – інші лишаються позаду.
       Іїхати в пижику і слухати як дівчинка з якогось прикарпатського села розказує мамі про несправедливість університету. Довго і щиро вислуховувати маму, яка везе передачу дочці у столичний університет. Я слухав її поки вона не змучилася, і непевно трохи щасливіша сказала шо буде лягати. Життя цікаве, хоча б через те що все колись повториться, або всерівно піде по колу.


Категорія: Мои статьи | Додав: eko (25.11.2007)
Переглядів: 538 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 4.5/4
Всього коментарів: 1
1  
"місто розбитих доль, розбитих бажань" - брехня. Київ - місто можливостей. Все, що треба - це старання, трохи таланту і ще менше везіння.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
  ЕкоІнфо   Головна   Реєстрація   Вхід  
Кошик
Ваш кошик порожній

Форма входу

Пошук

Друзі сайту


Copyright MyCorp © 2017