Вітаю Вас Гість | RSS

Меню сайту

Категорії розділу
Мои статьи [16]

Наше опитування
Якою косметикою користуєтесь Ви?
Всього відповідей: 5

Статистика

Всього онлайн 1
Гості: 1
Користувачів 0

Яндекс.Метрика
Головна » Статті » Мои статьи

Теми немає :(
Не знаю з чого почати…
Занадто багато зібралося вантажу на душі за цей час. Здавалося б якихось вісім місяців… Але за цей час я чітко зрозумів що мені подобається а що ні!

Всього вісім місяців назад я переїхав до Києва і був впевнений що мені не буде погано тут, хоча розумів – гори мені нічого ніколи не замінить. Це все не так. Крім гір як виявилося мені не вистачає Франика, рідних, друзів, знайомих – і не через те що я далеко від них, а тому що тут у людей зовсім інший менталітет. Зовсім інші погляди на життя, зовсім інші прагнення, зовсім інша поведінка, зовсім інше все. Хочу попередити читача, який захоче заперечити – туристичний Київ це зовсім інше, і це всього на декілька днів. Життя тут кардинально інше. Я навіть сам не знаю чому я все це пишу, мабуть просто нема кому сказати, хоча ні, є кому, але напевно мені хочеться більше про це поговорити. Напевно не зайвим буде сказати, що переїхав я через те що одружився – і не маю чого нарікати поки що живемо з дружиною добре, кохаємо один одного, та й взагалі нам добре разом.
Не можу впорядкувати думки, вони неначе порвані хмари, гасають у голові під крилами вітрів. Тут всі майже весь час кудись біжать, і зранку коли іду на роботу так і хочеться зупинитися в натовпі і закричати: «Людоньки, зупиніться! Куди ви всі поспішаєте? Куди котиться світ?» Але ні, і сам біжиш, бо знаєш, як не встигнеш то будеш стояти у заторі дуже довго, а там ще гірше! Там забитий пасажирами автобус чи маршрутка тягнеться як пекельний візок тягне у пекло пропащі душі – і відчуваєш себе там точно неначе у тому візку. Стає погано від одного усвідомлення що тобі набрид до втрати свідомості цей натовп, ця маса людей, неначе запрограмовані всього на декілька операцій. Це просто маса, якою можна керувати. І мені, коли про це думаю, стає погано бо розумію, що приєднуюся до неї.
Хто б що не казав, але у нас, у Франківську, якось все по іншому. Чи то людей стільки немає, чи люди інші, мабуть таки інші. І край у нас дуже гарний. У мене не помирає надія що в майбутньому, через невеликий проміжок часу я повернуся додому, з дружиною, можливо з дітьми і відкрию для них цей прекрасний світ Прикарпаття, Карпат і взагалі Західної України. У горах я був всього декілька раз, але цього вистачило щоб ними захворіти і тепер не можу зрозуміти людей котрі не «хворіють горами». Але Тарас, до речі тобі Тарас велике спасибі за те що відкрив їх для мене, правильно сказав: «Треба ходити в гори, а не казати як тобі туди хочеться». Це іноді вселяє у мене підозру що зі мною щось не так, що в мені щось неправильно. Таких відчуттів, як у поході серед прекрасних Карпат, я більше ніде не мав. Там все просто, там все спокійно, у голові повний лад та спокій. Ти знаєш що робити, куди іти навіть якщо нічого не плануєш. Ти розумієш що складні речі насправді – прості, і що це все дріб’язок на який не варто звертати увагу. Починаєш добре розуміти людей, зникає якийсь невидимий бар’єр. І здається якщо трохи пожити там то навіть можна не розмовляти між собою і так усе буде зрозуміло. У горах нема поспіху, навіть якщо спішиш, нема хвилювання, навіть якщо хвилюєшся, нема страху, навіть якщо боїшся.
Напевно я ще б довго міг би продовжувати описувати свої відчуття, але я більш ніж впевнений, що кожен хто там побував і їх полюбив відчував щось схоже.
Я мабуть зрозумів чому я це все пишу –я хочу попередити: «Друзі, знайомі і не знайомі прикарпатці, франківчани – любіть те що у вас є, бо це багато!!!»
Ще одне прохання, підтримайте мене хто якими словами зможе, для мене це дуже важливо і необхідно.

Щиро ваш, сумуючий за Прикарпаттям,
bodxisatva.

Категорія: Мои статьи | Додав: bodxisatva (11.09.2009)
Переглядів: 682 | Коментарі: 4 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 4
4  
Тю. Мені шкода чувака... Не скажу, шо розумію тебе, бо то треба там жити, шоб зрозуміти... Особисто мені Київ набридає за 2 дні. А, будучи в Празі тиждень, я дуже сумував за Фраником...
Тримайся, чуваче! Такі люди як ти, потрібні Станіславові!!!

3  
Хто б що не казав, але у нас, у Франківську, якось все по іншому. .........100% погоджуюся з тобою!
«Треба ходити в гори, а не казати як тобі туди хочеться». золоті слова!!!!!! applause

1  
Маладца, ай маладціа... Старий, офігенна стаття. ВОна мені підходить і дуже по-душі. Розумію тебе. Десь зустрінемся і не тільки словами підтримаєм. Дякую шо не забуваєш про такий сайт

2  
Дякую Тарас!!! Надіюся що скоро у мене справи фінансові підуть трохи краще і зможу їздити у Франик на авто, чи літати. А може настільки добре що й переберуся назад і куплю житло поближче до гір. А сайт - дуже класний. Так тримати!

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
  ЕкоІнфо   Головна   Реєстрація   Вхід  
Кошик
Ваш кошик порожній

Форма входу

Пошук

Друзі сайту


Copyright MyCorp © 2017