Там щастя нема!
Це нагромадження величезних кам'яних брил, більшість із яких горизонтальні. Має в двжину майже сто метрів, заввишки — метрів десять. Здалеку і збоку (для цього ракурсу треба обійти його справа) нагадує зрізану піраміду. Окрім краєвидів і величі цікавим будуть давні петрогліфи, завдяки яким камінь отримав назву Писаного. Задовго до того, як тут почали залишати свої автографи сучасні оксани і василі, на скелі були вирізьблені загадкові знаки — очі, кола, ромби, схематичні люде і гуцульські сонця, спайдери.
Легенди про Писаний Камінь — улюблена тема оповідей
місцевих мешканців. Розказують туристам — і самі смакують. Так подадуть,
так приперчать, що під кінець уже й не знаєш: не вірити, чи повірити. А
коли вийдеш на скелі, роздивишся їх з усіх боків, то й взагалі
замислишся...
Один із
переказів про Писаний Камінь занотував майже сто років тому відомий
польський етнограф Станіслав Вінценз. Ремікси його запису тепер
найчастіше видають за автентику.
Колись, може тоді, як зійшли
первісні води, а Карпати тільки-но почали рости, чи з землі, чи з води
вийшли велети — ясноволосі синьоокі титани. Росли вони нібито разом із
горами, сили набиралися — і невдовзі рід той став чисельним і могутнім. Одного
разу навесні заграв їхній ватажок на трембіті — зібрав усіх братів
своїх і сказав їм важливе слово. Взялися вони після того готуватися до
далеких мандрів: руду шукали, зброю кували, кораблі будували. І
пустилися підкоряти далекі краї і країни. Гуляли велети морями й
берегами: здобували царства і найгарніших жі-нок, закладали держави і
писали закони бойовими сокирами на каменях і на скелях. Не було їм
рівних ані в січах на полі битви, ані в бесідах, ані в любові. Врешті
вони стали правити всюди. Були державцями мудрими, справедливими.
Будували міста і дороги, збирали скарби і знання. І хоча почали говорити
різними мовами, прадавній край свій не забували. Таємно мали у
Верховині вони над собою одного короля-віщуна, який із небесного світу
голоси чув, накази отримував і всім велетам передавав. Якось
навесні знову почули титани далекий поклик трембіти. Полишили вони свої
палаци і зібралися у Карпатах. Великий володар прощався з життям і з
братами. Перед смертю заповів їм у битвах голів не рубати, людської
крові не проливати. І берегти таємницю свого походження. Винесли
велети померлого короля на гору, домовину його кам'яну ближ-« че до неба
поклали (ця брила, очевидно, і є Писаним Каменем). Сокирами своїми
вирубали на ній обереги. Стражниками до неї поставили тутешніх старців. І
розійшлися правити світом. Кажуть, що дотепер десь у Чорногорі
сидить у глибокій печері сивий дідо-велетень і вичитує з книги правіку
те, що було і що буде далі. Читає провидець і чекає, доки комусь
відкриється хід у те місце, щоб прийшов обранець і змінив його коло
роботи.
Будучи в цих краях обовязкоов потрібно побувати у с.Криворівня, що є сусіднім в сторону Ворохти. Там музей Гражда - де знімалися "Тіні забутих предків", неподалік церкви Рідзва Присвятої Богородиці (1650 року) та музей І.Я. Франка
Обговорити даний матеріал можна і треба на форумі. Знайди свій скарб Довбуша