...Минулої неділі їздила з хлопцями на водоспад. А їхали в с. Пасічна,  Надвірнянського району Івано-Франківської області. Прикольно відпочили. Ніколи не вгадаєте чим ми туди добирались. УАЗ-танк, бомба. Навіть не знаю як правильно виразитись. Машина всюди прохідна, як то кажуть "всюдихід". Такий екстрім був, зарядилась адреналіном десь на тиждень, коли на ній до водоспаду їхали. Особливо коли на ній переїжджали річку (чомусь з машини здавалось, що це річище-коли страшно час то повільно іде, а тоді було страшнувато).

       Ну от. Як в народі кажуть "з горем пополам" а в нас було "з горбами, ямами, калабанями" добрались до цього "славетного" водоспаду (про який я тільки почула переддень до поїздки:-)). Гарно то як!!! Спустившись до нього, ну майже до нього ми десь пів години думали як перейти через річку: майже всюди глибока і сама річка трішечки широченька. Довго думали. Дивились всюди. І нарешті знайшли місцинку де можна покласти кладку. Ура!!! Але тепер треба її знайти. :-) Найшовши, два богатиря підняли кладку і поклали через річку (шкода, що не зазняли цих двох "Вірастюків" на відео:-)).

        Ми дійшли  до водоспаду. Клас!!! А чомусь мені ніхто не сказав, що водоспадів то двійко. Один водоспад такий сильний, потужний, але за висотою малий. Біля нього стояти не можливо - страшенно віє холодом. А другий - високий, але за потужністю вступить місце першому. Хоч водоспади різні, а до себе манять з одинаковою силою. Було би сонечко....вода так гарно переливається на його промінні. Хоча нам і без сонця було весело: повеселились, зазняли все на камеру і гайда до дому. Знову ж таки по горбах, ямах, калабанях....

       Весело було, мало було...