Все розпочиналося у Львові - де падало дивовижне листя, де виблискує роса на ранішній бруківці, де старенькі трамваї. Шкода що дощу не було, бо він тут завжди коли я, бо він завжди шикарний. Двоповерховий автобус і велика кількість народу – добре шо українців. Непогано би було потрапити на другий поверх, - думаю я. Натомість попадаю на перший.
Великі вікна і непогана швидкість виносить нас за межі міста. Хтось їде вперше, в когось вже місця в паспорті нема, хтось їде цигарки штовхнути, жартуємо, тьотя Леся по мікрофону представляється, каже шо буде нашим екскурсоводом.
Після “попєди і Берлін” найцікавішим було очікування кордону. Наш кордон простенький – люди в камуфляжах і все швиденько, іхній – безплатна кава, суворі люди, все перевіряють. І тепер, по трохи кращих дорогах, ми рухалися у сторону Кракова, уже по обєднаній європі. До першої зупинки було ше якихось 2-3 години, тому після довгих і гучних обговорень ми таки спробували сну.
Ранок був прохолодний. Ми довго морочили голову пшекам на бензозаправці, щоб замовити сніданок, але таки порозумілися. До цілі було десь три години ходу – ми вдивдялися за вікно – якось тут не так, якесь все інше. Я зміг розібрати те що ми проїхали Жешув.
І ось ми ніби в Кракові, крутячись маленькими вуличкими, ми потрапили до першої цілі – площі Грюнвальдської битви. Було трохи часу – нічого не лишалося як фотографувати. Квіти, площу, голубів, костели (в кожному присутній орган).
Наша екскурсія розпочиналися із головних воріт Королівського Шляху. Минаючи тендітну арку ти попадав у величне місто. Центральна вуличка вела до цетральної площі і далі до Вавельського замку. На небосхилі виднівся центральний костел міста.
Площа Ринок – центральна площа міста, навколо костели, кавярні, крамнички і так багато голубів. Тут колись гуляли королі, тут прогулювалися їхні дами (в каретах і у великих сукнях). А зараз так багато людей і таких різних. Цікаво який тут вечір.
Далі поступово були клуб-кабаре, Ягелонський університет, будинок де жив Іоан Павло II, вітражі, костели (із середини переважно готичного стилю, ззовні барокко). І як апогей – замок на Вавелі. Тут башти покриті золотом, тут білий мрамор, тут замок Королів, тут мощі великих святих. Вавель – мекка не тільки для поляків, а й для туристів всього світу. За легендою тут одна із світових чакр.
Самостійні пошуки пообідати (так добре пояснювати шо ти хочеш – трохи на мігах, трохи англійською). Потім пригадую себе вже в готелі – в непоганому номері, відпочиваючи, витягнувши ноги і дивлячись телевізор. І це могло би бути все якби не...
Якби не гідропарк – скільки щастя, скільки дітей, атракціони, гідромасаж. Лежати собі і думати “куди я попав”...
І ніби замісь висновку. Нічого такого, нічого нового, правда. Здавалося б, якихось 500 кілометрів. Але це відбувалося так красиво, так мігічно. Щасливий той, хто може це собі дозволити.
Т.Дз.
