Хто вони, нащадки талановитих будівельників величних міст-храмів, архітекторів Вавилона і засновників могутньої імперії персів, яка простягала-ся від Єгипту до берегів Чорного моря на півночі і Аравійського на півдні? Щоправда, зараз їм не стає часу на архітектуру – не до неї. Краще воювати – це швидше приносить результат і привід знайдеться - по-мста за віковічні образи Заходу. Але на щастя, не всі представники арабського світу прагнуть ворожне-чі. Дуже багато їх зараз тягнуться до знань. У багатьох випадках звертаються за ними до вузів нашої країни – часткової спадкоємиці Радянського Союзу. Часом вони вчаться навіть краще за наших співвітчизників. І знову але… Коріння Сходу бере своє. І релігія, і звичаєві розбіжності теж до цього причетні. Ну не звикли араби до такого вільного проведення часу як у нас: до подій, що відбуваються на вулицях, до наших манер і звичок, до того, як вдя-гаються наші жінки. Події викликають усмішку чи гнів, манери і звички – зневагу, а жінки – приязність, щоправда теж відповідну – як до чогось легко-доступного. Дівчата це зазвичай розуміють, але є такі індивіди, які вважають, що ось воно – справжнє кохання і це її арабський принц. Просто забракло фантазії чи не бажають думати про наслідки такої екзотики. До того ж : на Сході існує ще одне обмеження – матеріальний стан на-реченого: нема калиму – нема дружини. А тут…дивися скільки їх ходить. Ді-вчат, які не приховують бажання вийти заміж і навряд чи будуть слухатися своїх батьків! Бо у цій «шаленій» країні слово старших у родині вже не є священним законом. Це викликає зневагу, але є одночасно і вигідним для іноземців. Та й до дружини з порядної арабської родини буде хоч якась повага, бо чоловік повинен забезпечувати її та дітей усім необхідним, а кому може пожалітися та нещасна, котра проміняла свою рідну домівку на чужу землю і паранджу. Було б гарно, якби дівчата задумалися над цим і не зробили останнього, непоправного кроку. А нам всім треба добре поміркувати, як мирно і з душевним спокоєм обходити непорозуміння між людьми таких різних світів.
Все по порядку… Навчання. Безперечно те, що араби навчаються у вузах нашого міста і країни, дуже добре з точки зору економіки, таким чином вони збільшують нашу казну. З іншої сторони, усі розуміємо, що в той самий час вони займа-ють місця котрі так важливі для нашої молоді. Скільки талановитих учнів могли б отримати освіту, повноцінно розвиватися і творити для нашого сус-пільства. Але ні – наша держава робить вибір на користь прибутку у свою кишеню. Проживання. Їх присутність у нашому суспільстві багатьох дратує, для декого вона непомітна, іншим вона вигідна. Не враховуючи скінів, я знаю дуже багато людей котрі не люблять арабів, кожен із власних міркувань. Як-що судити об’єктивно, то неприязнь до них в основному виникає внаслідок того, що їхня культура нам чужа, а все що чуже лякає і викликає відповідну реакцію – агресію. Інша ж причина – це те, що наші дівчата ласі до їхніх га-манців, і вони знають, що по арабським звичаям чоловік має забезпечувати жінку. Тому легко піддаються на такий мікс, що відповідно не може дратува-ти чоловічу половину нашого населення. Думаю що ми не багато втрачаємо в обличчі тих дівчат котрі купляються на це. Непомітна їх присутність в осно-вному тільки для тих людей котрі ніяк не стикалися з ними в роботі, побуті, чи ділових стосунках, а це в основному, на мою думку, старше покоління людей. Суспільство і поведінка. Враховуючи те, що на навчання до нас при-їздять в своїй більшості заможні араби, то легко зробити висновок про при-чини їх поводження. Перший фактор – різка відмінність між суспільними но-рмами поведінки молоді у них і у нас. Другий фактор – їх матеріальна забез-печеність, на фоні нашого недорозвиненого капіталізму. Наша умовна свобо-да дій і статус що, надає капітал у нашому суспільстві, дають їм нездорове відчуття вседозволеності. Це, до речі, не остання причина по якій вони ятрять око нашим молодим співвітчизникам. Замість висновку. Особисто я не маю чого сказати, щоб підсумувати усі «за» і «проти» нормального відношення до арабів у нашому суспільстві. Думаю це справа особисто кожного з нас – робити висновки і займати певну позицію. Але чес-но зізнаюся – араби мене дратують! Ні, не своїм виглядом, не своїм похо-дженням (до інших рас і національностей ставлюся нормально), а просто сво-єю поведінкою. Можливо мені здається що вони ведуть себе занадто вільно, хоча думаю усі погодяться зі мною. Тож браття українці не давайте бусур-манам топтати нашу землю!!!
P.S. Ідучи, при нагоді, на піццу чи просто на каву у «Піонер» незабудь вдягнути вишиванку – вона тобі буде личити серед тамтешнього арабського бамонду…
Мне також дратують ті араби""вони просто відчувають тут себе як дома і навіть краще!!! чому коли вони чіпляються до наших дівчат то це нормально!!а якшо хтось заступився за дівчину і дав тому арабу в пику то це відразу расизм і так далі??
тут можна багато шо писати - неоднакове ставлення ректоратів до студенських гуртожитків, і тд. А взагалі, то такий скам який ведеться на їхні гроші - треба разом з ними гнати з України. White Pride PS: ну ти забув написати про Стамбул, туда взагалі треба заходити з гранатою, а виходити з чекою.
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
